Перед Новим роком багато з нас будують нові плани і намагаються почати “нове життя”. І особливе місце в нашому списку посідають так звані погані звички.⠀
⠀
Думаю, час поговорити про те, чому так важко вирватись із будь-якої залежності. Не шкодуйте лаків, щоб цей текст побачило більше людей! ❤⠀
⠀
Отже, чому важко позбутися залежностей? Причин є достатньо.⠀
⠀
Я хочу поділитись думками про одну із них. Назвемо її умовно – страх перед життям…⠀
⠀
Поки людина в залежності, вона себе чимось займає, заповнює, певною мірою одурманює. Це дуже схоже на поведінку страуса – ховати голову в пісок… ⠀
⠀
Загалом, це дитяча позиція – заперечувати існування проблем, тікати від реальності. Але дитина може собі це позволити. А от коли дорослий дозволяє собі з допомогою залежності не вирішувати проблеми, а знімати напругу і “забивати” на все, це біда.⠀
⠀
Чому так стається? Переважно, людина почуває себе недостатньо зрілою, щоб справлятися з викликами, які підкидає життя. І вибирає – свідомо чи ні – їх просто ігнорувати… А проблеми тим часом нікуди не діваються і продовжують наростати…⠀
⠀
І от коли людина нарешті силою волі вирішує позбутися своєї пагубної пристрасті, з чим вона стикається??? З цілою купою невирішених проблем. ⠀
⠀
Бути тверезим (у всіх сенсах цього слова) – це усвідомлювати все, що відбувається. Це стикнутися з наслідками своєї поведінки, це побачити ситуацію такою, якою вона є – без прикрас…⠀
⠀
Уявіть собі, що ви півроку не прибирали. Чи легко вам буде відразу розібрати всі завали??? А в залежностях люди можуть перебувати роками…⠀
⠀
Звичайно, залежність від сигарет і від наркотиків – це різні речі. Але, навіть відмовившись від надмірного перебування в соц-мережах чи перегляду серіалів, ти “тверезієш” і починаєш стикатися з цілою купою неприємних думок про себе і своє життя. А також з почуттями, які сигналять тобі про справжній стан речей. З неприємними почуттями, з якими справлятися толком не вмієш…⠀
⠀
Все, від чого успішно тікалося – тривога, невпевненість, страхи, невдоволення, злість та багато іншого – все це тебе наздоганяє… ⠀
⠀
Світ здається ворожим до тебе. Життя видається порожнім.
І синдром відміни теж дається взнаки. Іноді людині не тільки емоційно, а ще й фізично погано.⠀
⠀⠀
Одним махом покращити всі сфери життя і вирішити всі накопичені проблеми не вдається. А вони, проблеми, ніби дочекавшись, коли ти нарешті “протверезієш” і їх помітиш, накидаються на тебе зі всіх сторін одночасно…⠀
⠀
І якщо раніше не було сил, вмінь та ресурсів зі всім цим справитись, то де їх брати зараз? ⠀
⠀
Тому, на жаль, людина часто обирає єдиний знайомий до болю спосіб – заглушити все, заперечити і втекти від реальності. А там – будь як буде…⠀
⠀
Нехай за неї вирішують і розгрібають інші. ⠀
⠀⠀
Що робити, як собі допомогти в такій ситуації? Ставитися до себе бережно, як до людини, яка одужує від складної і затяжної хвороби. Не вимагати від себе відразу великих звершень і досягнень. Гори звертати, якщо захочете, будете пізніше.⠀
⠀⠀
Головне – розуміти, що на зцілення душі і тіла потрібен час. І чим важча і довша залежність, тим більше часу потрібно.⠀
⠀
На приведення всіх сфер життя хоча б до елементарного порядку – теж потрібен час та певні зусилля.⠀
⠀⠀
А ще дуже важливо – забезпечити собі підтримку. Нове оточення. Добре, якщо є можливість звернутися за професійною допомогою до психолога. Говорити з рідними. Знайти спільноту типу “анонімних когось там” – хоча б в інтернеті…⠀
⠀⠀
І бути готовими до того, що висунувши голову з піску, прийдеться стикнутися зі складними почуттями та неприємними усвідомленнями про себе. А накопичені проблеми – з часом – все ж прийдеться вирішувати…⠀
⠀
Перед тим, як рухатися далі, до нового і кращого життя, прийдеться справитись з існуючими завалами і хвостами… ⠀
⠀⠀
Це як в комп’ютерній грі – доки не пройдеш даний рівень, не перейдеш на наступний…⠀
⠀
Бажаю всім “страусам” гідно пройти всі випробування і піднятися до левела, якого вони достойні!⠀
⠀
⠀
Думаю, час поговорити про те, чому так важко вирватись із будь-якої залежності. Не шкодуйте лаків, щоб цей текст побачило більше людей! ❤⠀
⠀
Отже, чому важко позбутися залежностей? Причин є достатньо.⠀
⠀
Я хочу поділитись думками про одну із них. Назвемо її умовно – страх перед життям…⠀
⠀
Поки людина в залежності, вона себе чимось займає, заповнює, певною мірою одурманює. Це дуже схоже на поведінку страуса – ховати голову в пісок… ⠀
⠀
Загалом, це дитяча позиція – заперечувати існування проблем, тікати від реальності. Але дитина може собі це позволити. А от коли дорослий дозволяє собі з допомогою залежності не вирішувати проблеми, а знімати напругу і “забивати” на все, це біда.⠀
⠀
Чому так стається? Переважно, людина почуває себе недостатньо зрілою, щоб справлятися з викликами, які підкидає життя. І вибирає – свідомо чи ні – їх просто ігнорувати… А проблеми тим часом нікуди не діваються і продовжують наростати…⠀
⠀
І от коли людина нарешті силою волі вирішує позбутися своєї пагубної пристрасті, з чим вона стикається??? З цілою купою невирішених проблем. ⠀
⠀
Бути тверезим (у всіх сенсах цього слова) – це усвідомлювати все, що відбувається. Це стикнутися з наслідками своєї поведінки, це побачити ситуацію такою, якою вона є – без прикрас…⠀
⠀
Уявіть собі, що ви півроку не прибирали. Чи легко вам буде відразу розібрати всі завали??? А в залежностях люди можуть перебувати роками…⠀
⠀
Звичайно, залежність від сигарет і від наркотиків – це різні речі. Але, навіть відмовившись від надмірного перебування в соц-мережах чи перегляду серіалів, ти “тверезієш” і починаєш стикатися з цілою купою неприємних думок про себе і своє життя. А також з почуттями, які сигналять тобі про справжній стан речей. З неприємними почуттями, з якими справлятися толком не вмієш…⠀
⠀
Все, від чого успішно тікалося – тривога, невпевненість, страхи, невдоволення, злість та багато іншого – все це тебе наздоганяє… ⠀
⠀
Світ здається ворожим до тебе. Життя видається порожнім.
І синдром відміни теж дається взнаки. Іноді людині не тільки емоційно, а ще й фізично погано.⠀
⠀⠀
Одним махом покращити всі сфери життя і вирішити всі накопичені проблеми не вдається. А вони, проблеми, ніби дочекавшись, коли ти нарешті “протверезієш” і їх помітиш, накидаються на тебе зі всіх сторін одночасно…⠀
⠀
І якщо раніше не було сил, вмінь та ресурсів зі всім цим справитись, то де їх брати зараз? ⠀
⠀
Тому, на жаль, людина часто обирає єдиний знайомий до болю спосіб – заглушити все, заперечити і втекти від реальності. А там – будь як буде…⠀
⠀
Нехай за неї вирішують і розгрібають інші. ⠀
⠀⠀
Що робити, як собі допомогти в такій ситуації? Ставитися до себе бережно, як до людини, яка одужує від складної і затяжної хвороби. Не вимагати від себе відразу великих звершень і досягнень. Гори звертати, якщо захочете, будете пізніше.⠀
⠀⠀
Головне – розуміти, що на зцілення душі і тіла потрібен час. І чим важча і довша залежність, тим більше часу потрібно.⠀
⠀
На приведення всіх сфер життя хоча б до елементарного порядку – теж потрібен час та певні зусилля.⠀
⠀⠀
А ще дуже важливо – забезпечити собі підтримку. Нове оточення. Добре, якщо є можливість звернутися за професійною допомогою до психолога. Говорити з рідними. Знайти спільноту типу “анонімних когось там” – хоча б в інтернеті…⠀
⠀⠀
І бути готовими до того, що висунувши голову з піску, прийдеться стикнутися зі складними почуттями та неприємними усвідомленнями про себе. А накопичені проблеми – з часом – все ж прийдеться вирішувати…⠀
⠀
Перед тим, як рухатися далі, до нового і кращого життя, прийдеться справитись з існуючими завалами і хвостами… ⠀
⠀⠀
Це як в комп’ютерній грі – доки не пройдеш даний рівень, не перейдеш на наступний…⠀
⠀
Бажаю всім “страусам” гідно пройти всі випробування і піднятися до левела, якого вони достойні!⠀
⠀
Life&Psychology 