Не знаю, як ви, друзі, а я от люблю потяги-вокзали-валізи. І цей мандраж перед дорогою, коли просинаєшся ні світ, ні зоря, хоч і лягла далеко за північ… ⠀
⠀
І оце безпричинне хвилювання, коли до прибуття залишаються лічені хвилини і неможливо всидіти на місці…⠀
⠀
І енергетику великого міста, коли всі кудись поспішають, а ти розгублено стоїш і вдихаєш передчуття – нових подій, пригод, знайомств…⠀
⠀
І навіть каву в потязі, зовсім не смачну, зате в стакані з підстаканником, я теж люблю…⠀
⠀
І той самий момент, коли провожають, і коли зустрічають. І коли в кілька секунд життя вміщається так багато слів і почуттів…⠀
⠀
І якось, знаєте, щастить мені на хороші умови, адекватних провідників та культурних попутчиків в потягах. Може тому, що я щиро все це люблю.⠀
⠀
Надіюся, моя хороша вокзальна “карма” не зіпсується від цього зізнання, а навпаки, я поділюся нею з вами, і ви підчепете від мене оце дорожнє везіння!!!⠀
⠀
Для тих, хто кудись вирушає, щасливої дороги!