Пізня сепарація

vyvilha-ptax5

Коли пташеня покидає гніздо🐦? Тоді, коли  підростає і стає достатньо сильним, щоб самостійно злетіти?⠀

Ні! Пташка перший період ще не вміє літати і просто стрибає по землі, чекаючи, поки підростуть крила 🐥 і вона зможе піднятись в повітря! Однак, батьки поряд і вчать її та стежать, щоб в разі потреби прийти на допомогу. Такий собі період адаптації.⠀

Що буде, якщо пташеня викинуть з гнізда зарано або не дадуть підтримки? Воно загине. ⠀

А що буде, якщо пташеня, навпаки, надто довго тримати біля себе, не відпускаючи з гнізда🦉? Не знаю, чи в живій природі таке трапляється, а от в людському світі – “сплош і рядом”.⠀

Наприклад, молода людина відчуває в собі сили і потребу до самостійного життя. А батьки не готові відпустити… І зі своїх власних, часто не усвідомлених, мотивів всіма силами противляться сепарації. ⠀

Дитина робить спробу – а їй обрізають крила: лякають труднощами дорослого життя, вселяють невпевненість, обезцінють (“Та що ти без нас вартий?” / “Без нас пропадеш” тощо). ⠀

Або ж спокушають допомогою, подарунками. І так один раз, другий, третій. Добряче налякати, а потім запропонувати тепленьке, безпечне, сите місце поряд… ⠀

І от уже такий птах-переросток 🐧 навіть не робить спроб випорхнути з гнізда. Не вірить, що зможе літати і жити самостійно. І крила справді дещо атрофовані, але головне, що вони є! ⠀

І якщо життя підкине якийсь шторм-ураган, який таки винесе дану пташку з батьківського гнізда, то вона має всі шанси вижити, хоча спочатку буде непросто!⠀

А іноді самі батькі, спохватившись занадто пізно, все ж виштовхують свого “птєнчіка” з теплого насидженого місця. Звичайно, в пташини така пізня сепарація викликає почуття розгубленості, тривоги, злості, образи. Особливо за те, що коли була готовність, то її не відпускали, а зараз…⠀

І добре, якщо батьки м’яко, але впевнено стоятимуть на своєму. І не кидатимуться на допомогу по першому зову. ⠀

І тоді пташка, оговтавшись від несподіванки,  вдихне п’янке відчуття свободи та нових можливостей, розправить крила і полетить туди, куди завжди хотілось, але не вистачало сміливості! Туди, куди її давно кликало сонце, небо, хмари. До своїх власних вершин!🕊

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s