Не знаю, як ви, а я свого мужчину навчила, як зі мною поводитись в такій ситуації.

Раніше він:

✔Пропонував варіанти, як мені вчинити (брав типу
відповідальність на себе).

✔Дратувався, злився (від безсилля та розгубленості, коли не знав, як мені допомогти або я його варіанти відкидала).

Тепер він:

❤ Обнімає мене!

❤ Дає поплакати і виговоритись (тому що знає, що мені вже і зараз потрібне не вирішення, а емоційна підтримка!)

❤ Робить мені чай (бажано заспокійливий) і просто є поряд. 

Все, такий простий алгоритм, і життя, як не дивно, налагоджується. Це така “швидка допомога”. Потім вже, в залежності від проблеми, можна її розбирати, аналізувати, вирішувати, нести на особисту психотерапію тощо.

Але перше, що мені потрібно, коли я чимось розстроєна, це проста людська присутність – без порад, моралізаторства і повчань. 

Дівчата! Навіть якщо ваші чоловіки “з Марсу”, їм можна пояснити, що вони повинні робити, коли ви в сльозах. Дайте їм інструкцію!

А що роблять ваші мужчини, коли ви плачете? І чи це те, що вам насправді потрібно?