Дозвольте собі провалитися! І вам відразу стане так легко і вільно! 

Якщо ви повинні досягти цілі будь-якою ціною і навіть не розглядаєте можливість поразки, тоді ви перебуваєте в сильному напруженні. Ви не в контакті з реальністю. Вся ваша енергія йде на те, щоб підігнути реальність під себе.

А коли ви приймаєте, що в будь-якому починанні є різні варіанти розвитку подій,  то можна бути гнучкими і чутливими, щось змінювати по ходу, від якихось дій відмовлятися, на помилках вчитися. 

І тоді невдача не руйнує, не знищує, а навпаки, вчить, робить сильнішими, дає можливість побачити інші шанси та можливості (і ними скористатися)!

І так, раніше я б дуже переживала і навіть соромилася, зазнавши невдачі. Та я би навіть не стала щось починати, тільки щоб з цим соромом не зіткнутися! А тепер я думаю по-іншому. І здоровий пофігізм в цьому допомагає! 

Дійсно, краще пожалкувати про те, що зробила, ніж про те, що так і не наважилася! Краще спробувати і в будь-якому разі щось отримати: або удачу, або цінний урок, досвід! Ніж фантазувати, як би це могло бути, а в реальності ніяк не проявлятися. 

Якщо ви хоча б спробуєте здійснити задумане, то ваші шанси 50/50. А якщо так і не ризикнете зробити те, що хочете (і боїтеся), то шансів у вас НУЛЬ.