Не знаю, як ви, друзі, а я от люблю потяги-вокзали-валізи. І цей мандраж перед дорогою, коли просинаєшся ні світ, ні зоря, хоч і лягла далеко за північ… ⠀ ⠀ І оце безпричинне хвилювання, коли до прибуття залишаються лічені хвилини і неможливо всидіти на місці…⠀ ⠀ І енергетику великого міста, коли всі кудись поспішають, а ти…

Як добре, коли в столиці тебе є кому зустріти з потяга! І повозити по місту, і нагодувати)).⠀ ⠀ А головне – що є людина, яку я щира рада бачити, з якою можна поговорити про все на світі, адже за роки студентського життя ми стали рідними. Це моя подруга Наталя з сином. Люблю вас і дякую…

Останнім часом у мене життя настільки кольорове і насичене, що почала цінувати моменти тиші та усамітнення.⠀⠀ ⠀ Це такі прості способи відновлення, які раніше не любила і вважала нудними. Прогулянка біля озера. Вправи на релаксацію тощо.⠀⠀ ⠀ Думаю, це справжнє мистецтво – відчувати, чого саме нам не вистачає зараз для балансу – драйву чи спокою….

Складали казку, малювали, ділилися особистим. Дякую всім учасницям ранкової групи за відвертість та інтерес! Заняття з казкотерапії завершилося, і жили ми всі довго та щасливо))😉🎆🍾🎈

  Неможливо взяти на себе чужий біль. Але можна хоча б тримати людину за руку, щоб вона не була зі своїм болем один на один.⠀ ⠀ Що або хто є підтримкою для вас? Чи є у вас в житті люди, які поряд не лише тоді, коли вам добре, але й у складні моменти? ⠀ ⠀…