• 

Фраза “завершити/закрити гештальт” з психотерапії пішла в народ. Вона означає – пропрацювати якийсь момент з минулого, який був не до кінця прожитий і забирав енергію, викликав різні неприємні почуття.

Чим більше у нас в “копілці” складних, не до кінця прожитих втрат, різко обірваних стосунків, справ, процесів – тим менше енергії, щоб жити тут і тепер, тим більше не закритих гештальтів!

Коли гештальт завершується, то людина відчуває полегшення, присвоює собі певний досвід, який був наче “заморожений”.

Ось чому важливо прощатися, навіть коли складно, а не зникати зі стосунків. І мова не лише про романтичні, а про будь-які людські стосунки, в т.ч. між клієнтом і психотерапевтом.

Важливо не тікати від болючих почуттів, а їх проживати – злитися, сумувати і т.п.

Не менш важливо доводити справи до кінця. А якщо вирішили щось покинути на півдорозі, то чітко для себе зрозуміти, що ви взяли для себе, який досвід присвоїли, чому навчилися, за що вдячні – і таким способом закрити гештальт).

Якщо стосунки обірвали не ви, а інша сторона, то краще все одно завершити їх – в своїй голові і серці. Це можна зробити і без тієї людини – в кабінеті психолога, або самостійно – за допомогою технік “невідправлений лист” або “порожній стілець”. В першій техніці виписуєте на папір все, що хочеться сказати тій людині, а потім пишете “відповідь”. В другому випадку – ставите навпроти себе крісло, уявляєте там дану людину, виговорюєтесь (можна з матом ),  потім пересідаєте на її місце і наче від імені тієї людини ведете діалог. Цикл можна повторювати багато раз, до відчуття полегшення.

Це хороші вправи. Їх мета – вивільнити почуття, емоції, які у вас залишилися після розриву. І завершити болючий досвід. Тому що непрожиті почуття потім вилазять боком – у вигляді психосоматичних захворювань, депресій, шкідливих звичок, вигорання тощо.

Тому, закривайте, по можливості, свої гештальти. А якщо надто боляче і складно, запрошую в психотерапію).