Життя та психологія у мене тісно переплетені між собою. Я навіть у вільний час постійно читаю психологічну літературу, слухаю якісь лекції, проходжу онлайн-курси. Відпочити, переключитися мені допомагають прогулянки, час з сім’єю, дівчачі посиденьки, а також хороші фільми та книги.⠀

Ці дві сфери в моєму випадку важко розділити, тому що ми, психологи, а особливо, психотерапевти, працюємо “собою”. У нас немає скальпеля, немає ліків (вони є в психіатра 😉).

Всілякі психологічні техніки, вправи – це все, по великому рахунку, лише спосіб побудувати контакт, дослідити якусь тему клієнта. Техніки не працюють без людей, без контексту, без довірливих стосунків.

Тому я опираюся не стільки на техніки, скільки на себе – на свої почуття, на здобуті знання, досвід, а часто – ще й на інтуїцію.

А щоб мене це все не підводило (адже психологи теж люди, зі своїми проблемами та труднощами), я проходжу регулярну терапію і супервізію.

Це таке “технічне обслуговування”, щоб я не “поламалася”! Зі своїм психотерапевтом працюю про особисте, з супервізором – про професійне. Це профілактика вигорання, можливість рости і розвиватися в професії. Це можливість випусти пар, видихнути, отримати підтримку, врешті решт. Адже з людським болем працювати не легко. А ще й тримати все в секреті, тому що конфіденційність!

Ну от, привідкрила двері у закулісся моєї професії. Вона доволі складна, але неймовірно цікава!

Якщо у вас є запитання, пишіть в коментарях або в приват. Буду рада відповісти!